В разі, якщо підприємство занизило свої податкові зобов’язання з податку на прибуток минулих податкових періодів, воно має право потім виправити цю помилку. Наприклад, методом подання уточнюючої Декларації. Але, грошові зобов’язання, визначені платником податку самостійно в такій уточнюючій Декларації, сплачуються відповідно до чітко визначеної ПКУ норми. Якщо сплати не відбулося вчасно, як того вимагає ПКУ, будуть нараховані додаткові штрафні санкції. Принаймні, так вважає ДФСУ. Розглянемо практичну ситуацію.
Ситуація. За даними електронного кабінету (закрита частина, особиста картка) платника податків:
1. Задекларована сума податку на прибуток, що підлягає сплаті, за підсумками 2 кварталу 2019 р., складає 130 000 грн.
Тобто, це сума, відображена у рядку 19 «Податок на прибуток, нарахований за результатами останнього (звітного) податкового періоду» Декларації з податку на прибуток (далі – Декларація) за 1 півріччя 2019 р., що подана вчасно – в межах граничного строку, визначеного ПКУ.
2. Сплачена сума податку на прибуток – 130 000 грн.
Вона сплачена грошовими коштами з поточного рахунку підприємства на відповідний бюджетний рахунок (після подання Декларації, в межах граничного строку сплати податкових зобов’язань за 1 півріччя 2019 р.).
3. В графі «сальдо розрахунків» за особистою карткою підприємства (податок на прибуток) числиться нуль. Що означає – ані переплати, ані недоплати з цього податку підприємство не має.
Вже після спливу граничного строку сплати податкових зобов’язань за 1 півріччя 2019 р., підприємство виявило заниження своїх податкових зобов’язань на 50 000 грн. (в рядку 19 «Податок на прибуток, нарахований за результатами останнього (звітного) податкового періоду» Декларації за 1 півріччя 2019 р. має бути відображено 180 000 грн.)
Шляхом подання уточнюючої Декларації за 1 півріччя 2019 р. (відразу після спливу граничного строку сплати податкових зобов’язань за 1 півріччя 2019 р.) цю помилку виправлено. В ній відображені, зокрема, такі показники:
- рядок 19 «Податок на прибуток, нарахований за результатами останнього (звітного) податкового періоду» – 180 000 грн.
- рядок 26 «Збільшення (зменшення) податкового зобов’язання звітного (податкового) періоду, що уточнюється» (позитивне значення: рядок 19 – рядок 19 Податкової декларації з податку на прибуток підприємств, яка уточнюється) – 50 000 грн.
- рядок 30 «Сума штрафу (3 %) при відображенні недоплати в уточнюючій Податковій декларації з податку на прибуток підприємств» – 1500 грн.
- рядок 29 «Пеня, нарахована на виконання вимог пп.129.1.3 ПКУ» – прочерк, не заповнено.
Втім, ці суми за уточнюючою Декларацією не були сплачені вчасно – виключно із-за помилки нашого бухгалтера при складанні платіжного доручення. Відповідно, банк таке платіжне доручення не провів.
Чи правильно ми заповнили уточнюючу Декларацію? Які санкції за несплату сум вчасно нам загрожують в такому випадку?
Аналіз ситуації
Відповідно до норми п.50.1 Податкового кодексу України (далі – ПКУ), платник податків, який самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє факт заниження податкового зобов’язання минулих податкових періодів, зобов’язаний:
а) або надіслати уточнюючий розрахунок;
б) або відобразити суму недоплати у складі декларації з цього податку, що подається за податковий період, наступний за періодом, у якому виявлено факт заниження податкового зобов’язання, збільшену на суму штрафу у розмірі 5% від такої суми (з відповідним збільшенням загальної суми грошового зобов’язання з цього податку). В цьому випадку обов’язково складається додаток ВП до поточної Декларації.
Саме один із варіантів виправлення помилки у разі заниження податкового зобов’язання підприємство і обрало. Уточнюючим розрахунком буде форма Декларації з відміткою у полі 1 — «Уточнююча». У полі 2 — «Звітний (податковий) період» та у полі 3 — «Звітний (податковий) період, що уточнюється» відображається звітний (податковий) період, що уточнюється (ЗІР, підкатегорія 102.23.02).
В такій уточнюючій Декларації наводяться не тільки правильні (вже виправлені) основні показники (зокрема, і в рядку 19), а й результати виправлень. Тобто заповнюються і відповідні рядки таблиці уточнюючої Декларації, передбачені для виправлення помилок (зокрема, ряд. 26, 29, 30). В цьому випадку додаток ВП не передбачено використовувати.
Недоплата (сума заниження податкових зобов’язань) з податку на прибуток (50 000 грн.) відображається в рядку 26 уточнюючої Декларації. Вона визначена за формою Декларації правильно: як позитивна різниця між правильними податковими зобов’язаннями звітного періоду (рядок 19 уточнюючої Декларації, 180 000 грн.) та помилковими зобов’язаннями (рядок 19 поточної Декларації, яка уточнюється, 130 000 грн.). Штраф у розмірі 3% від суми недоплати також визначено вірно – 1500 грн. (50000 х 3%).
Щодо пені, яку підприємство не вказало. І це правильно – її просто не буде в даному випадку (помилку виправлено через декілька днів після спливу граничного строку сплати (а це – 19.08.2019р.) податкових зобов’язань). Адже, згідно пп.129.1.3 ПКУ, нарахування пені розпочинається при нарахуванні суми податкового зобов’язання, визначеного платником податків, у тому числі у разі внесення змін до податкової звітності внаслідок самостійного виявлення платником податків помилок відповідно до статті 50 цього ПКУ, – після спливу 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати податкового зобов’язання.
Уточнимо: згідно п.129.4 ПКУ, на суми грошового зобов’язання, визначеного пп.129.1.3 ПКУ ПКУ (включаючи суму штрафних санкцій за їх наявності та без урахування суми пені), нараховується пеня. Причому, за кожний календарний день прострочення у сплаті грошового зобов’язання, – починаючи з 91 календарного дня, що настає за останнім днем граничного строку сплати податкового зобов’язання, із розрахунку 100 % річних облікової ставки НБУ, діючої на кожний такий день.
Що означає «вчасно сплатити» суми, відображені в уточнюючій Декларації? Відповідаємо. Нормою п.50.1 ПКУ прямо визначено, що платник податку зобов’язаний: «сплатити суму недоплати та штраф у розмірі трьох відсотків від такої суми до подання такого уточнюючого розрахунку».
Отже, підприємство мало сплатити недоплату з податку на прибуток у розмірі 50000 грн. та 3%-ий штраф в сумі 1500 грн. до подання уточнюючої Декларації. Джерелами самостійної сплати грошових зобов’язань платника податків є будь-які власні кошти (п.87.1 ПКУ). Крім того, сплату грошових зобов’язань платника податків з відповідного платежу може бути здійснено також за рахунок надміру сплачених сум такого платежу (без заяви платника). Втім, підприємство не мало переплати з податку на прибуток (надміру сплачених сум), і тому повинне було сплатити недоплату (та штраф) грошовими коштами з поточного рахунку, а лише потім подати уточнюючу Декларацію. В разі не виконання цієї вимоги, як вважає ДФСУ, підприємство несе додаткову відповідальність.
Додаткова відповідальність платника податку: позиція ДФСУ
Констатуємо: підприємство (до початку його перевірки контролюючим органом) самостійно виявило факт заниження податкового зобов’язання минулих податкових періодів, надало уточнюючу Декларацію, проте не сплатило, як того вимагає норма п.50.1 ПКУ, донараховану суму зобов’язань (недоплату) та штраф у розмірі 3%.
В такому разі, як вважає ДФСУ (ЗІР, категорія 138.01), будуть додаткові санкції у вигляді нарахувань контролюючими органами: штрафів за ПКУ, адмінштрафу, пені. Тепер детально розглянемо, на які норми законодавчих актів посилається ДФСУ.
По-перше, підприємству загрожує штраф згідно п. 120.2 ПКУ. В цьому підпункті зазначено, що невиконання платником податків вимог, передбачених абзацами третім – п’ятим п. 50.1 ПКУ (щодо умов самостійного внесення змін до податкової звітності) тягне за собою накладення штрафу у розмірі 5% – від суми самостійно нарахованого заниження податкового зобов’язання (недоплати).
І не зважаючи на те, що за п.120.2 ПКУ при самостійному донарахуванні суми податкових зобов’язань інші штрафи, передбачені главою 11 «Відповідальність» ПКУ, не застосовуються, ДФСУ все ж вказує на нарахування, після уплати суми заниженого податкового зобов’язання, штрафів за п. 126.1 ПКУ.
Нагадаємо, що відповідно до 126.1 ПКУ, у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов’язання протягом строків, визначених ПКУ, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах:
- 10% погашеної суми податкового боргу – при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов’язання;
- 20 % погашеної суми податкового боргу – при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов’язання.
Чому контролери згадали про цей штраф? Тому, що мова йде про не сплату узгодженої суми грошового зобов’язання та виникнення податкового боргу. Нагадаємо, що сума податкового (грошового) зобов’язання, яку підприємство самостійно обчислює та зазначає в уточнюючій Декларації, що подається контролюючому органу, вважається узгодженою (п.54.1 ПКУ). При цьому, сума узгодженого грошового зобов’язання, не сплаченого платником податків у встановлений ПКУ строк (в нашому випадку, до подання уточнюючої Декларації), визнається податковим боргом (пп. 14.1.175 ПКУ).
По-друге, контролюючі органи можуть нарахувати пеню за пп. 129.1.2 ПКУ. Додатково до штрафів за ПКУ.
В такому разі, як вважає ДФСУ, пеня нараховується згідно пп. 129.1.2 ПКУ, починаючи з першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати податкового зобов’язання. Її потрібно розраховувати за кожний календарний день прострочення сплати грошового зобов’язання, включаючи день погашення, з розрахунку 120% річних облікової ставки НБУ, діючої на кожний такий день (п.129.4 ПКУ).
По-третє, ще буде адмінштраф.
В ст.1632 Кодексу України про адміністративні правопорушення від 07.12.84 р. №8073-X (далі – КУпАП) сказано, що за неподання або несвоєчасне подання посадовими особами підприємства платіжних доручень на перерахування належних до сплати податків накладається на них штраф в розмірі від 5 до 10 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (від 85 грн. до 170 грн.). Якщо ж посадову особу протягом року вже було піддано адміністративному стягненню за таке ж порушення, то штраф для неї складатиме від 10 до 15 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (від 170 грн. до 255 грн.).
Підсумуємо
Підприємство не сплатило самостійно обчислену, а потім узгоджену суму грошового зобов’язання (недоплату та 3%-ий штраф) за уточнюючого Декларацією, тобто до подання цієї форми звітності. Контролюючі органи відобразили в інтегрованій картці платника, як того вимагає норма п. 2 гл. 4 розд. IV Порядку ведення органами Державної фіскальної служби України оперативного обліку податків і зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 07.04.16р. № 422, дані уточнюючої Декларації саме датою її подання. Тобто, в день подання уточнюючої Декларації нарахування недоплати та штрафу в розмірі 3% є, а сплата цих сум відсутня. Відповідно, наступного дня сума узгодженого грошового зобов’язання, не сплаченого платником податків у встановлений ПКУ строк, буде класифікована як податковий борг.
Тому фіскальні органи й висловились відносно додаткової відповідальності платника податку на прибуток в разі несплати недоплати та 3%-го штрафу до подання уточнюючої Декларації. Втім, отримавши відповідні повідомлення-рішення, кожне підприємство має самостійно приймати рішення відносно правомірності застосування до них ти чи інших санкцій, і зважаючи на свої можливості та правову позицію вирішувати, чи оскаржувати їх чи ні.