Пальне, згідно пункту 215.1 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. №2755-VI (далі – ПКУ), належить до підакцизних товарів. Згідно Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо покращення адміністрування та перегляду ставок окремих податків і зборів» від 23.11.2018 р. № 2628-VIII (далі – Закон № 2628-VIII) з 01.07.2019р. відбудуться деякі суттєві зміни в податковому законодавстві, зокрема, впроваджується облік місць фактичного знаходження пального в стаціонарних акцизних складах або пересувних акцизних складах суб’єкта господарювання. Розглянемо умови, за яких потрібно реєструватися платником акцизного податку при зберіганні пального та використанні його виключно для потреб власного споживання.
Акцизний склад: стаціонарний та пересувний
З 01.07.2019 р. згідно пп. «б» пп.14.1.6 ст. 14 ПКУ, акцизним складом є, приміщення або територія на митній території України, де розпорядник акцизного складу провадить свою господарську діяльність шляхом вироблення, оброблення (перероблення), змішування, розливу, навантаження-розвантаження, зберігання, реалізації пального.
Крім того, новим підпунктом 14.1.61 до ПКУ водиться поняття «акцизний склад пересувний» під яким потрібно розуміти транспортний засіб (автомобільний, залізничний, морський, річковий, повітряний, магістральний трубопровід), на якому переміщується та/або зберігається, зокрема, пальне на митній території України. Що стосується пального, то транспортний засіб набуває статусу акцизного складу пересувного протягом періоду його використання для:
а) переміщення в ньому митною територією України пального, що реалізується (крім пального або спирту етилового, що переміщується митною територією України прохідним транзитом або внутрішнім транзитом, визначеним підпунктом “а” пункту 2 частини другої статті 91 Митного кодексу України);
б) зберігання в ньому пального на митній території України;
в) ввезення пального на митну територію України, з якого сплачено акцизний податок або на умовах, визначених статтею 229 «Особливості оподаткування деяких підакцизних товарів залежно від напряму його використання» ПКУ.
До відома
Пальне – нафтопродукти, скраплений газ, паливо моторне альтернативне, паливо моторне сумішеве, речовини, що використовуються як компоненти моторних палив, інші товари, зазначені у підпункті 215.3.4 пункту 215.3 статті 215 цього Кодексу.
14.1.1411 ПКУ
Втім, з наведених визначень законодавець передбачив в цих же підпунктах ПКУ певні виключення. Тобто ситуації, коли певне приміщення (територія) не являтиметься акцизним складом, зокрема, це:
- приміщення або територія, на кожній з яких загальна місткість розташованих ємностей для навантаження-розвантаження та зберігання пального не перевищує 200 кубічних метрів.
Додатковою умовою є те, що суб’єкт господарювання (крім платника єдиного податку четвертої групи) – власник або користувач такого приміщення або території отримує протягом календарного року пальне в обсягах, що не перевищують 1000 кубічних метрів (без урахування обсягу пального, отриманого через паливо-роздавальні колонки в місцях роздрібної торгівлі пальним, на які отримано відповідні ліцензії), та використовує пальне виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки і не здійснює операцій з реалізації та зберігання пального іншим особам;
- приміщення або територія незалежно від загальної місткості розташованих ємностей для навантаження-розвантаження та зберігання пального, власником або користувачем яких є суб’єкт господарювання – платник єдиного податку четвертої групи.
При цьому, він має отримувати протягом календарного року пальне в обсягах, що не перевищують 10000 кубічних метрів (без урахування обсягу пального, отриманого через паливо-роздавальні колонки в місцях роздрібної торгівлі пальним, на які отримано відповідні ліцензії), та використовувати пальне виключно для потреб власного споживання і не здійснювати операцій з реалізації та зберігання пального іншим особам;
- паливний бак як ємність для зберігання пального безпосередньо в транспортному засобі або технічному обладнанні, пристрої.
Більш того, транспортний засіб, що використовується суб’єктом господарювання, який не є розпорядником акцизного складу, для переміщення на митній території України власного пального для потреб власного споживання чи промислової переробки, не є акцизним складом пересувним.
Отже, визначившись з вищенаведеного, чи буде в конкретного суб’єкта господарювання акцизний склад чи ні, розглянемо хто ж є «розпорядником акцизного складу».
До відома
Вимоги до акцизних складів визначені ст.230 ПКУ, яка також зазнає суттєвих змін. Звертаємо увагу, що платники податку – розпорядники акцизних складів зобов’язані зареєструвати усі акцизні склади – у системі електронного адміністрування реалізації пального. Один акцизний склад може бути зареєстрований виключно одним розпорядником акцизного складу. Один розпорядник акцизного складу може зареєструвати один і більше акцизних складів.
Розпорядник акцизного складу чи пересувного акцизного складу
За нової редакції підпункту 14.1.224 ПКУ, розпорядником акцизного складу є, зокрема, суб’єкт господарювання – платник акцизного податку, який здійснює виробництво, оброблення (перероблення), змішування, розлив, навантаження-розвантаження, зберігання, реалізацію пального на акцизному складі та має документи, що підтверджують право власності або користування приміщеннями та/або територією, що відносяться до акцизного складу.
А розпорядником акцизного складу пересувного (пп.14.1.2241ПКУ) є суб’єкт господарювання – платник акцизного податку, який є власником пального та який з використанням транспортного засобу незалежно від того, кому належить такий транспортний засіб:
- реалізує або зберігає пальне;
- ввозить пальне на митну територію Україні, з якого сплачено акцизний податок або на умовах, визначених статтею 229 «Особливості оподаткування деяких підакцизних товарів залежно від напряму його використання» ПКУ.
Важливо те, що суб’єкт господарювання (перевізник, експедитор), який здійснює транспортування пального, не є розпорядником акцизного складу пересувного.
Отже, розпорядник акцизного складу – це набутий статус, який залежить від того, чи є у суб’єкта господарювання акцизний склад (в т.ч. пересувний) згідно визначень ПКУ, які операції він здійснює з паливом, і відповідно, він має бути зареєстрований платником акцизного податку.
Далі розглянемо, що законодавці мали на увазі під «реалізацією пального».
Реалізація пального: не тільки продаж!
З 01.07.2019 р. абзац другий підпункту 14.1.212 ПКУ змінюється дев’ятьма новими абзацами.
Відтепер, реалізацією пального для цілей розділу VI ПКУ є будь-які операції з фізичної передачі (відпуску, відвантаження) пального з переходом права власності на таке пальне чи без такого переходу, за плату (компенсацію) чи без такої плати на митній території України з акцизного складу (акцизного складу пересувного):
- до акцизного складу;
- до акцизного складу пересувного;
- для власного споживання чи промислової переробки;
- будь-яким іншим особам.
І знову таки законодавець передбачив певні виключення, коли певні операції не вважаються реалізацією пального. Приміром, операції з фізичної передачі (відпуску, відвантаження) пального (на митній території України):
- у споживчій тарі ємністю до 5 літрів (включно), але крім операцій з реалізації такого пального його виробниками;
- при використанні пального, з якого сплачено акцизний податок, виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки суб’єктами господарювання, які не є розпорядниками акцизного складу.
Наприклад, підприємство – суб’єкт господарювання, не платник єдиного податку, четвертої групи, має на певній території ємності для зберігання пального, об’єм яких перевищує 200 м3. Як вважає ГУ ДФС у Чернігівській області (офіційний сайт: http://ch.sfs.gov.ua/media-ark/news-ark/380794.html), це вже не відповідає умовам, за яких таке приміщення або територія, на яких розміщено такі ємності, не є акцизним складом. За нормами ПКУ розпорядником акцизного складу визначено суб’єкта господарювання – платника акцизного податку, який здійснює зберігання пального. Отже, хоча зазначене підприємство лише зберігає пальне виключно для потреб власного споживання, але воно є розпорядником акцизного складу – платником акцизного податку і має реєструватися платником акцизного податку з реалізації пального.
Таким же чином аналізується кожна окрема ситуація кожного окремого підприємства. Приміром, суб’єкт господарювання – платник єдиного податку четвертої групи має приміщення (територію), де розташовані ємності для навантаження-розвантаження та зберігання пального, власником або користувачем яких він є. І він не буде розпорядником акцизного складу, якщо отримує протягом календарного року пальне в обсягах, що не перевищують 10000 кубічних метрів (без урахування обсягу пального, отриманого через паливо-роздавальні колонки в місцях роздрібної торгівлі пальним, на які отримано відповідні ліцензії), та використає таке пальне виключно для потреб власного споживання. При цьому, не має значення навіть загальна місткість розташованих ємностей для навантаження-розвантаження та зберігання пального. І відповідно, операції з фізичної передачі (відпуску, відвантаження) пального, при його використанні виключно для потреб власного споживання, не вважатимуться у такого суб’єкта господарювання реалізацією пального.
Платники акцизного податку
Нагадаємо, що згідно оновленого підпункту 212.1.15 ПКУ, особа (у тому числі юридична особа, що веде облік результатів діяльності за договором про спільну діяльність без створення юридичної особи), яка реалізує пальне, є платником акцизного податку.
Особи, які здійснюватимуть реалізацію пального, підлягають обов’язковій реєстрації як платники акцизного податку контролюючими органами за місцезнаходженням юридичних осіб, місцем проживання фізичних осіб – підприємців до початку здійснення реалізації пального (пп.212.3.4 ПКУ). При цьому, реєстрація платника податку здійснюється на підставі подання відповідної заяви (не пізніше ніж за три робочі дні до початку здійснення реалізації пального).
Об’єктами оподаткування з 01.07.2019р. будуть операції, зокрема, з (пп.213.1.12 ПКУ) реалізації з акцизного складу/акцизного складу пересувного будь-яких обсягів пального понад обсяги, що:
- отримані з інших акцизних складів/акцизних складів пересувних, що підтверджені зареєстрованими акцизними накладними в Єдиному реєстрі акцизних накладних;
- ввезені (імпортовані) на митну територію України, що засвідчені належно оформленою митною декларацією;
- вироблені в Україні, реалізація яких є об’єктом оподаткування відповідно до підпункту 213.1.1 ПКУ цього пункту, або не підлягає оподаткуванню, або звільняється від оподаткування, або оподатковується на умовах, встановлених статтею 229 ПКУ, що підтверджені зареєстрованими акцизними накладними в Єдиному реєстрі акцизних накладних.
Деякі нові штрафи за ПКУ
Насамперед нагадаємо, що згідно з оновленим пунктом 22 підрозділу 5 розділу XX ПКУ, платники акцизного податку зобов’язані були з 01.05.2019 року до 01.06.2019 року зареєструвати в системі електронного адміністрування реалізації пального усі акцизні склади, розпорядниками яких такі платники податку будуть станом на 01.07.2019 року. А суб’єкти господарювання, які відповідатимуть визначенню платників акцизного податку з 01.07.2019 року, зобов’язані до цієї дати (тобто до 01.07.2019 року) зареєструватися платниками податку та зареєструвати в системі електронного адміністрування реалізації пального усі акцизні склади, розпорядниками яких такі платники податку будуть станом на 1 липня 2019 року.
В свою чергу, згідно нового пункту 1281.2 ПКУ, відсутність з вини платника податку реєстрації акцизних складів у системі електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового платником податку – розпорядником акцизного складу – тягне за собою накладення штрафу в розмірі 1000000 грн. А ті самі дії, вчинені платником податків, до якого протягом року було застосовано штраф за таке саме порушення, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 2000000 грн.
Незабезпечення з вини розпорядника акцизного складу своєчасного подання до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику, електронних документів, що містять дані про фактичні залишки пального та обсяг обігу пального або спирту етилового, тягне за собою накладення штрафу в розмірі 1000 грн. за кожний неподаний електронний документ (пп. 1281.3 ПКУ).
Хороша новина в тому, що згідно з пунктом 25 підрозділу 5 розділу XX ПКУ, норми пунктів 1202.1-1202.3 статті 1202 ПКУ та пункту 1281.2 статті 1281 ПКУ, якими запроваджені нові штрафні санкції, застосовуються тільки з 01.10.2019 року, а норми пункту 1281.3 статті 1281 ПКУ – з 01.01.2020 року.
Ще звертаємо увагу на те, що пункт 1281.1 ПКУ викладено в новій редакції, за якої не обладнання та/або відсутність реєстрації в Єдиному державному реєстрі витратомірів-лічильників та рівнемірів-лічильників рівня пального у резервуарі рівнеміра-лічильника на введеному в експлуатацію резервуарі, розташованому на акцизному складі, та/або витратоміра-лічильника на місці відпуску пального наливом з акцизного складу, розташованого на акцизному складі, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 20000 грн. При цьому, за кожний необладнаний резервуар та/або незареєстрований рівнемір-лічильник, а також за кожне необладнане місце відпуску пального наливом з акцизного складу. А повторне протягом року вчинення на тому самому акцизному складі будь-якого з передбачених вище порушень, тягне за собою накладення штрафу уже в розмірі 50000 грн.
Щоправда, згідно пункту 12 підрозділу 5 розділу XX ПКУ, розпорядники акцизних складів відповідно до вимог цього Кодексу зобов’язані обладнати акцизні склади витратомірами-лічильниками та/або рівнемірами-лічильниками та зареєструвати їх в Єдиному державному реєстрі витратомірів-лічильників та рівнемірів-лічильників рівня пального у резервуарі в такі строки:
- акцизний склад, де розташовано резервуари, загальна місткість яких перевищує 20000 куб. метрів, – не пізніше 1 липня 2019 року;
- акцизний склад, де розташовано резервуари, загальна місткість яких перевищує 1000 куб. метрів, але не перевищує 20000 куб. метрів, – не пізніше 1 жовтня 2019 року;
- акцизний склад, де розташовано резервуари, загальна місткість яких не перевищує 1000 куб. метрів, – не пізніше 1 січня 2020 року.
Насамкінець…
Отже, операції зі зберігання та використання пального для потреб власного споживання, будуть вважатися реалізацією пального, тільки якщо такі операції здійснює суб’єкт господарювання, який є розпорядником акцизного складу. Умови віднесення складу до акцизного складу ми навели вище.
Також нагадаємо, що Законом №2628-VIII внесено зміни в тому числі до Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» від 19.12.1995 р. №481/95-ВР. Відповідно до цих змін, з 01.07.2019 р. запроваджується ліцензування діяльності усіх суб’єктів господарювання, які здійснюють виробництво, зберігання, оптову та роздрібну торгівлю пальним.
ГУ ДФС у Вінницькій області вже нещодавно наголошувала (див. офіційний сайт: http://vin.sfs.gov.ua/media-ark/news-ark/377196.html), що річна плата за ліцензії на право зберігання пального становить 780 гривень. Ця ліцензія видається уповноваженими Кабінетом Міністрів України органами виконавчої влади за місцем розташування місць зберігання пального терміном на п’ять років. Штрафна санкція за зберігання пального без наявності ліцензії – 500 000 гривень.
Офіс великих платників податків ДФС вже встиг дати відповіді на основні питання щодо ліцензування на офіційному порталі (детальніше за посиланням: http://officevp.sfs.gov.ua/media-ark/news-ark/381922.html), зокрема наголосивши, що для зберігання пального, суб’єкту господарювання необхідно отримати відповідну ліцензію на кожне місце зберігання пального. Адже:
Місце зберігання пального – це місце (територія), на якому розташовані споруди та/або обладнання, та/або ємності, що використовуються для зберігання пального на праві власності або користування.
Зберігання пального – діяльність із зберігання пального (власного або отриманого від інших осіб) із зміною або без зміни його фізико-хімічних характеристик.
Також ДФС наголошено, що 06.06.2019 року прийнятий Закон про внесення змін до статті 18 Закону №481/95-ВР, відповідно до якого застосування до суб’єктів господарювання фінансової санкції у вигляді штрафу у разі зберігання пального без наявності відповідної ліцензії відтерміновано до 31.12.2019 року.